| Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Цю фінансову звітність Компанії складено відповідно до вимог МСФЗ, які були чинними на звітну дату. Основні принципи облікової політики, використані при підготовці фінансової звітності, наведені нижче. Ця політика послідовно застосовувалася протягом всіх звітних періодів, які наведені у фінансовій звітності. |
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Позики включають банківські кредити та позики від інших (в т.ч. пов'язаних) осіб.
Позики первісно визнаються за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на здійснення операцій. Позики у подальшому відображаються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки. Банківські овердрафти включаються до складу позик у балансі (звіті про фінансовий стан).
Витрати за позиками, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікаційного активу, формують первісну вартість (собівартість) цього активу (капіталізуються). Інші витрати за позиками визнаються у складі прибутку або збитку в тому періоді, в якому вони виникають.
Як кваліфікаційний актив визнається актив, підготовка якого до передбачуваного використання або до продажу обов'язково вимагає значного часу. Під значним часом розуміється період понад 6 місяців.
Капіталізацїї підлягають витрати на виплату процентів, а також витрати, понесені у зв'язку з певними умовами фінансування, і курсові різницї в тій частині, у якій вони можуть розглядатися як коригування витрат на виплату відсотків.
Фінансові доходи і витрати включають витрати на виплату процентів за позиками, прибутки і збитки, пов'язані з отриманням фінансових інструментів, та курсові різниці, які виникають внаслідок отримання позик в іноземній валюті, якщо вони розглядаються як коригування витрат на сплату відсотків. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень на виведення з експлуатації, відновлення та реабілітацію |
Компанія визнає зобов'язання щодо демонтажу основних засобів та відновлення природних ресурсів на відповідній території, що виникають протягом певного періоду внаслідок проведення розвідки та оцінки запасів корисних копалин.
Оцінка забезпечення на виведення активів з експлуатації базується на очікуваних майбутніх витратах, які передбачається понести у результаті виведення з експлуатації об’єктів та відновлення території, на якій вони знаходились, з урахуванням впливу прогнозної інфляції для наступних періодів та дисконтування із використанням відсоткових ставок, які застосовуються до відповідного забезпечення. Очікувані витрати на демонтаж і видалення об’єкту основних засобів додаються до вартості об’єкту основних засобів тоді, коли відбувається придбання, або введення в експлуатацію об'єкта будівництва, і визнається відповідне зобов’язання.
Зміни в оцінці чинного зобов’язання із виведення з експлуатації, які випливають зі змін в очікуваних строках або сумі виплат, визнаються у звіті про сукупний дохід або, у разі існування будь-якого залишку від переоцінки стосовно відповідного активу, у інших резервах. Забезпечення стосовно діяльності із виведення з експлуатації оцінюються та переоцінюються щороку і включаються до фінансової звітності на кожну звітну дату за їхньою очікуваною теперішньою вартістю із використанням ставок дисконтування, які відображають економічне середовище, у якому провадить свою діяльність Компанія.
Витрати з дисконтування, які стосуються забезпечення, включаються до фінансових витрат у складі прибутку або збитку. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Податок на прибуток, визнаний у прибутку або збитку, включає: поточний податок і відстрочений податок.
Поточний податок розраховується відповідно до чинного податкового законодавства.
Відстрочений податок на прибуток визначається з використанням податкових ставок (і положень), які, як очікується, будуть застосовуватися в момент реалізації активу та погашення резерву, беручи за базові ставки податків (і податкові норми), які були юридично або фактично обов'язковими на кінець звітного періоду.
Відстрочені податкові зобов’язання обчислюються на основі додатніх тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансового обліку і вартістю, що враховується в податковому обліку. Відстрочені податкові зобов’язання визнаються в повному обсязі. Ці зобов’язання не дисконтуються.
Відстрочені податкові зобов’язання створюються незалежно від часу їх реалізації.
Відстрочені податкові зобов’язання не визнаються для тимчасових різниць, що виникають внаслідок первісного визнання гудвілу.
Відстрочений податок визнається у прибутку або збитку відповідного періоду, крім випадків, коли відстрочений податок:
- відноситься до операцій або подій, які визнаються в іншому сукупному доході - тоді відстрочений податок також визнається в іншому сукупному доході, або
- виникає в результаті об'єднання бізнесу - тоді відстрочений податок впливає на гудвіл або прибуток від придбання бізнесу.
Відстрочені податкові активи обчислюються від від'ємних тимчасових різниць між балансовою вартістю вартістю активів і зобов'язань та їх податковою базою, а також від суми податкових збитків, яка переноситься на наступні податкові періоди.
Відстрочений податковий актив визнається, якщо існує ймовірність, що в майбутньому буде отриманий оподатковуваний прибуток, що дозволить вирахувати тимчасові різниці або використати податкові збитки.
Балансова вартiсть вiдстрочених податкових активiв переглядається на кiнець кожного звiтного перiоду та знижується у тiй мiрi, в якiй бiльше не iснує ймовiрностi одержання достатнього оподатковуваного прибутку, який дозволить вiдшкодувати всю або частину суми даного активу.
Вiдстроченi податковi активи та зобов’язання оцiнюються виходячи з податкових ставок, якi, як очiкується, будуть застосовуватися у тому перiодi, в якому буде реалiзований актив або погашене зобов’язання, на основi податкових ставок (або податкових законiв), якi будуть дiяти або, в основному дiяти, на кiнець звiтного перiоду.
Вiдстроченi податковi активи та зобов’язання взаємно зараховуються, коли iснує юридично закрiплене право залiку поточних податкових активiв та поточних податкових зобов’язань, та коли вони вiдносяться до податкiв на прибуток, якi стягуються тим самим податковим органом, i пiдприємство має намiр зарахувати поточнi податковi активи та зобов’язання на нетто-основi. |
| Опис облікової політики щодо амортизаційних витрат |
Амортизація основних засобів призначена для систематичного розподілу вартості відповідного активу протягом строку корисного використання і розраховується Компанією із використанням прямолінійного методу. Амортизація основних засобів починається з моменту готовності цих активів до використання - коли вони перебувають у тому місці і стані, які необхідні, щоб їх можна було використовувати за призначенням, визначеним керівництвом, тобто з дати введення в експлуатацію.
Амортизаційні відрахування за кожен період визнаються у Звіті про сукупний дохід, якщо вони не включені до балансової вартості іншого активу. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти та їх еквіваленти у Звіті про фінансовий стан включають грошові кошти у банках та касі і короткострокові депозити із первісним терміном погашення до 3 місяців. У звіті про рух грошових коштів грошові кошти або їх еквіваленти включають грошові кошти та короткострокові депозити, відповідно до визначення вище. |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Дивіденди визнаються як зобов’язання і вираховуються із власного капіталу на звітну дату лише тоді, коли вони оголошуються до або на звітну дату. Інформація про дивіденди розкривається тоді, коли вони пропонуються до звітної дати або пропонуються чи оголошуються після звітної дати, але до затвердження окремої фінансової звітності до випуску. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати відображаються за методом нарахування. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони понесені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами. |
| Опис облікової політики щодо витрат на розвідку та оцінку |
Компанія капіталізує витрати на розвідку, буріння та оцінку корисних копалин з моменту отримання юридичних прав на розвідку конкретної території і до моменту доведення технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.
Активи розвідки та оцінки оцінюються за собівартістю.
До видатків, що включаються у первісну оцінку активів розвідки та оцінки відносяться:
а) придбання прав на розвідування;
б) топографічні, геологічні, геохімічні та геофізичнідослідження;
в) пошуково-розвідувальнебуріння;
г) опробування канавами;
ґ) взяття проб та зразків; та
д) діяльність у зв’язку з оцінкою технічної здійсненності та комерційної доцільності видобування корисних копалин.
Після визнання активів розвідки та оцінки, Компанія застосовує щодо них модель собівартості.
Активи розвідки та оцінки не амортизуються, поки не будуть рекласифіковані до складу основних засобів чи нематеріальних активів.
Після того як доведено технічну здійсненність та комерційну доцільність видобування корисних копалин, актив розвідки та оцінки рекласифікується до складу групи основних засобів «Нафтогазовидобувні активи». Перед рекласифікацією проводиться оцінка зменшення корисності активів розвідки та оцінки та визнається будь-який збиток від зменшення корисності.
Активи розвідки та оцінки оцінюються на предмет зменшення корисності, коли факти та обставини дозволяють припускати, що балансова вартість активу розвідки та оцінки може перевищити суму його очікуваного відшкодування. До таких фактів та обставин, зокрема, належать наступні:
а) строк, протягом якого суб’єкт господарювання має право розвідувати конкретну територію, закінчився протягом звітного періоду або закінчиться у близькому майбутньому і, за очікуванням, не буде продовжений;
б) розвідка та оцінка запасів корисних копалин на конкретній території не призвела до виявлення комерційно вигідної кількості запасів корисних копалин, і Компанія прийняла рішення припинити цю діяльність на конкретній території. |
| Опис облікової політики щодо фінансових витрат |
Фінансові витрати включають нараховані відсотки за позиками та зобов'язаннями з оренди, амортизованого дисконту за позиками та забезпеченнями. |
| Опис облікової політики щодо фінансового доходу |
Фінансові доходи включають доходи з відсотків за депозитними рахунками, амортизованого дисконту за позиками. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Первісне визнання
Фінансові активи класифікуються таким чином:
- кошти та їх еквіваленти;
- позики, торговельна та інша дебіторська заборгованість; пайові та боргові цінні папери.
Компанія володіє фінансовими активами, класифікованими за такими категоріями:
- дебіторська заборгованість,
- надані позики,
- депозити,
- грошові кошти.
Фінансові активи класифікуються при їх первісному визнанні.
Усі операції з купівлі або продажу фінансових активів визнаються на дату укладення правочину, тобто на дату, коли підприємство приймає на себе зобов' язання купити або продати актив.
Подальша оцінка
Подальша оцінка фінансових активів залежить від їх класифікації.
Кошти та їх еквіваленти
До складу коштів та їх еквівалентів включені готівкові кошти, залишки на рахунках у банках.
Позики та дебіторська заборгованість
Після первісного визнання ці фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю, що визначається з використанням методу ефективної ставки відсотка, за вирахуванням резерву від знецінення.
Метод ефективної ставки вiдсотка - це метод розрахунку амортизованої вартостi фiнансового активу i розподiлу вiдсоткових доходiв протягом вiдповiдного перiоду. Ефективна вiдсоткова ставка представляє собою ставку, яка точно дисконтує очiкуванi майбутнi надходження грошових коштiв, включаючи усi гонорари за договорами сплаченi або отриманi, якi становлять невiд'ємну частину ефективної ставки вiдсотка, витрат на операцiю та iнших премiй або дисконтiв, протягом очiкуваного строку використання фiнансового активу або, коли доцiльно, коротшого перiоду до чистої балансової вартостi при первiсному визнаннi.
Ефективна процентна ставка, яка застосовується для обчислення амортизованої вартості фінансових інструментів Компанії – це вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту), інформація про які розміщена на офіційному сайті НБУ: https://bank.gov.ua/statistic/sector-financial/data-sector-financial#2fs на дату укладення договору.
Резерв очікуваних кредитних збитків створюється у разі низької ймовірності погашення оцінюваної дебіторської заборгованості. Резерв визначається на індивідуальній основі — у розрізі контрагентів. Резерв розраховується і переглядається регулярно, зміна величини резерву відображається у звіті про прибутки і збитки у складі інших операційних витрат.
Припинення визнання
Фінансовий актив (частина фінансового активу або частина групи аналогічних фінансових активів) припиняє визнаватися в балансі за виконання хоча б однієї з умов:
- строк дії прав на отримання грошових потоків від активу закінчився;
- права на отримання грошових потоків від активу передані або взяті зобов' язання з виплати третій стороні отримуваних грошових потоків у повному обсязі та без істотної затримки;
- передані практично всі ризики і вигоди від активу;
- ризики і вигоди від активу не передані, але передано контроль над цим активом.
3нецінення фінансових активів
На кожну звітну дату підприємство оцінює наявність об'єктивних ознак знецінення фінансового активу або групи фінансових активів.
Фінансовий актив або група фінансових активів уважаються знеціненими тоді і тільки тоді, коли існують об'єктивні свідчення знецінення в результаті однієї або більше подій, що відбулися після первісного визнання активу, які вплинули на очікувані майбутні грошові потоки за фінансовим активом або групою фінансових активів.
До важливих об'єктивних причин (доказів) знецінення фінансових активів Компанія включає, зокрема, серйозні фінансові проблеми боржника, судові процеси проти боржника, зникнення активного ринку для даного фінансового інструменту, суттєві негативні зміни в економічному, правовому або ринковому середовищі емітента фінансового інструменту, продовження зменшення справедливої вартості фінансового інструмента нижче рівня витрат.
Якщо є докази, що свідчать про знецінення позик та дебіторської заборгованості або інвестицій, що утримуються до погашення, які оцінюються за амортизованою вартістю, збиток від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю активів та поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою для цих активів.
Резерв очікуваних кредитних збитків створюється у разі низької ймовірності погашення оцінюваної дебіторської заборгованості. Резерв визначається на індивідуальній основі — у розрізі контрагентів. Резерв розраховується і переглядається регулярно, зміна величини резерву відображається у звіті про сукупний дохід у складі інших операційних витрат.
Витрати, обумовлені знеціненням, визнаються у звіті про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Класифікація фінансових інструментів базується на аналізі характеристик та мети їх придбання. Класифікація здійснюється в момент первісного визнання фінансових активів та зобов'язань.
Інструменти з терміном погашення понад 12 місяців від дати балансу кваліфікуються як довгострокові активи або зобов'язання. Короткострокові активи або зобов'язання включають фінансові інструменти з терміном погашення до 12 місяців після закінчення звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Первiсне визнання
Фінансові зобов' язання класифікуються таким чином:
- кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та інша кредиторська заборгованість;
- банківські овердрафти, кредити та позики.
Подальша оцінка.
Подальша оцінка фінансових зобов' язань залежить від їх класифікації таким чином.
Кредити та позики
Після первісного визнання кредити і позики, ставки відсотків за якими суттєво відрізняються від ринкових, оцінюються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.
Неринковою відсоткова ставка вважається за умови відхилення її від вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту), інформація про які розміщена на офіційному сайті НБУ: https://bank.gov.ua/control/uk/index, більше ніж на 3%.
Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконту або премій, отриманих при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки.
Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу фінансових витрат у звіті про сукупний дохід.
Припинення визнання
Визнання фінансового зобов'язання у звіті про фінансовий стан припиняється, якщо зобов'язання погашене, анульоване або строк його дії закінчився. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Статті фінансової звітності представлені в українських гривнях, яка є функціональною валютою Компанії.
Операції, виражені в іноземних валютах, перераховуються на дату здійснення операції у функціональну валюту:
- за обмінним курсом, що фактично застосовується, тобто за курсом купівлі або продажу, який застосовується банком, у якому здійснюється операція, у випадку операцій з купівлі - продажу валюти чи погашення дебіторської заборгованості, або здійснення платежів за зобов'язаннями.
На кінець кожного звітного періоду:
а) монетарні статті в іноземній валюті перераховуються за курсом НБУ на кінець звітного періоду;
б) немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за валютним курсом на дату операції.
Курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони відображалися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають.
Курсові різниці, що виникли в результаті зміни обмінного курсу валют за період після первісного визнання до закінчення звітного періоду, відображаються у звіті про прибутки і збитки як дохід або збиток від курсових різниць.
Курсові різниці за кредитами, позиками, придбанням необоротних активів та нарахованими дивідендами відображаються у складі доходів/витрат від неопераційної діяльності у Звіті про сукупний дохід.
Додатні та від' ємні курсові різниці у звіті про сукупний дохід відображаються згорнуто. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
Компанія відображає очікувані кредитні збитки та зміни очікуваних кредитних втрат на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни кредитного ризику після первісного визнання.
Очікувані кредитні збитки розраховуються на основі історичного досвіду дефолту дебіторів та аналізі поточного стану контрагентів. Компанія нараховує 100% резерв очікуваних кредитних збитків на дебіторську заборгованість, яка прострочена на термін більше 365 днів, на заборгованість дебітора, який розпочав процедуру банкрутства, ліквідації або фінансової реорганізації, та на дебіторську заборгованість контрагентів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Відповідно до історичного досвіду, ймовірність повернення відповідної дебіторської заборгованості є вкрай малою.
Балансова вартість активу зменшується за рахунок резерву очікуваних кредитних збитків, а сума збитку визнається у звіті про сукупний дохід. У випадку якщо дебіторська заборгованість є безнадійною, вона списується за рахунок резерву. Подальше відшкодування раніше списаних сум дебіторської заборгованості відображається у складі доходу звіту про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
Активи переглядаються на предмет зменшення корисності тоді, коли події і обставини вказують на те, що балансову вартість не можливо буде відшкодувати. Збиток від зменшення корисності визнається в сумі, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. Вартість відшкодування є більшою з двох величин: справедливої вартості, за вирахуванням витрат на вибуття активу, або його вартості при використанні. Нефінансові активи, які зазнали зменшення корисності, переглядаються на предмет можливого сторнування зменшення корисності на кожну звітну дату. Збиток від зменшення корисності визнається у складі прибутку або збитку.
У випадку коли корисність активу відновлюється, його балансова вартість (або одиниці, яка генерує грошові кошти) збільшується до переглянутої оцінки вартості відшкодування активу, таким чином щоб збільшена балансова вартість не перевищувала балансову вартість, яка була б визначена, якби не було визнано жодного збитку від зменшення корисності для активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти) у попередні роки. Сторнування збитку від зменшення корисності визнається у складі прибутку або збитку. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Податок на прибуток, визнаний у прибутку або збитку, включає: поточний податок і відстрочений податок і визнається у прибутку або збитку у звіті про сукупний дохід.
Поточний податок розраховується відповідно до вимог чинного податкового законодавства.
Відстрочений податок на прибуток визначається з використанням податкових ставок (і положень) які, як очікується, будуть застосовуватися в момент реалізації активу та погашення резерву, беручи за базові ставки податків (і податкові норми), які були юридично або фактично обов'язковими на кінець звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Нематеріальні активи визнаються, якщо існує ймовірність того, що в майбутньому вони спричинять надходження кономічних вигод, які можуть бути пов'язані з цими активами. Первинне визнання нематеріальних активів відбувається за ціною придбання або собівартістю.
Нематеріальні активи включають, головним чином, права на геологічне вивчення та видобування корисних копалин, а також програмне забезпечення. Компанія використовує модель собівартості для всіх груп нематеріальних активів.
Нематеріальні активи відображаються за первісною вартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від зменшення корисності, якщо такі є. У випадку зменшення корисності балансова вартість нематеріальних активів списується до більшої з величин: вартості у використанні та справедливої вартості, за вирахуванням витрат на продаж.
Нематеріальні активи амортизуються за прямолінійним методом протягом строку, що відповідає розрахунковому періоду їх економічної корисності. |
| Опис облікової політики щодо процентних доходів та процентних витрат |
За всіма фінансовими інструментами, що оцінюються за амортизованою вартістю, і процентними фінансовими активами, класифікованими для продажу, процентний дохід або витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, яка дисконтує очікувані майбутні виплати або надходження коштів протягом передбачуваного строку використання фінансового інструменту або, якщо це доречно, менш тривалого періоду до чистої балансової вартості фінансового активу або зобов' язання. |
| Опис облікової політики щодо статутного капіталу |
Статутний капiтал визнається за iсторичною вартiстю у розмірі, зазначеному в Статуті Товариства та зареєстрованому в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Власний капітал Компанії складається з:
- зареєстрованого статутного капіталу,
- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Відповідно до МСФЗ 16 Компанія як орендар відображає активи з права користування та зобов’язання за орендою в балансі (звіті про фінансовий стан), що оцінюються за теперішньою вартістю майбутніх орендних платежів, які не були виплачені на дату початку оренди, дисконтованих із використанням розрахункової відсоткової ставки за договорами оренди. Якщо цю ставку неможливо одразу визначити, використовуєиться ставка додаткових запозичень.
Компанія відображає амортизацію активів з права користування та відсотки за зобов’язаннями з оренди у звіті про фінансові результати.
Сума сплачених грошових коштів за орендними зобов'язаннями представляється у складі фінансової діяльності в звіті про рух грошових коштів.
Орендні виплати, пов'язані з короткостроковою орендою (термін оренди 12 місяців або менше) і орендою активів з низькою вартістю (персональні комп’ютери і офісні меблі, вартість яких не перевищує гривневого еквіваленту 5 000 американських доларів), Компанія відображає як операційні витрати на прямолінійній основі протягом строку дії оренди.
Компанія як Орендар
Первісна оцінка активу з права користування
На дату початку оренди орендар оцінює актив з права користування за собівартістю. Собівартість активу з права користування складається з:
а) суми первісної оцінки орендного зобов’язання;
б) будь-яких орендних платежів, здійснених на, або до дати початку оренди, за вирахуванням отриманих стимулів до оренди;
в) будь-які первісні прямі витрати, понесені орендарем; та
г) оцінку витрат, які будуть понесені орендарем у процесі демонтажу та переміщення базового активу, відновлення місця, на якому він розташований, або відновлення базового активу до стану, що вимагається умовами оренди, окрім випадків, коли такі витрати здійснюються з метою виробництва запасів. Орендар несе зобов’язання за такими витратами або до дати початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду.
Первісна оцінка орендного зобов’язання
На дату початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату.
Орендні платежі дисконтувються із застосуванням ставки додаткових запозичень орендаря (ефективна відсоткова ставка).
На дату початку оренди орендні платежі, включені в оцінку орендного зобов’язання, складаються з фіксованих платежів за право використання базового активу протягом строку оренди (за вирахуванням будь-яких стимулів до оренди, що підлягають отриманню), які не були сплачені на дату початку оренди.
Подальша оцінка активу з права користування
Після дати початку оренди орендар оцінює актив з права користування, застосовуючи модель собівартості. При цьому орендар оцінює актив з права користування за собівартістю:
a) з вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності; та
б) з коригуванням на будь-яку переоцінку орендного зобов’язання.
Подальша оцінка орендного зобов’язання
Після дати початку оренди орендар оцінює орендне зобов’язання,
а) збільшуючи балансову вартість з метою відобразити процент за орендним зобов’язанням;
б) зменшуючи балансову вартість з метою відобразити здійснені орендні платежі; та
в) переоцінюючи балансову вартість з метою відобразити будь-які переоцінки або модифікації оренди, або з метою відобразити переглянуті по суті фіксовані орендні платежі.
Процентом за орендним зобов’язанням у кожному періоді протягом строку оренди є сума, яка продукує постійну періодичну ставку відсотка за відповідним залишком орендного зобов’язання. Періодична ставка відсотка - це ставка дисконту.
Після дати початку оренди орендар визнає у прибутку або збитку – окрім випадків, коли ці витрати включаються в балансову вартість іншого активу, застосовуючи інші відповідні стандарти, – такі обидві складові:
а) проценти за орендним зобов’язанням; та
б) змінні орендні платежі, не включені в оцінку орендного зобов’язання у тому періоді, у якому сталася подія чи умови, які спричинили здійснення таких платежів.
Компанія як Орендодавець
Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду.
Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.
Фінансова оренда
На дату початку оренди орендодавець визнає активи, утримувані за фінансовою орендою, у своєму звіті про фінансовий стан та подає їх як дебіторську заборгованість за сумою, що дорівнює чистій інвестиції в оренду.
Орендодавець визнає фінансовий дохід протягом строку оренди на основі моделі, яка відображає сталу періодичну ставку прибутковості на чисті інвестиції орендодавця в оренду. Орендодавець розподіляє фінансовий дохід протягом строку оренди на систематичній та раціональній основі. Для зменшення і основної суми боргу, і незаробленого фінансового доходу орендодавець віднімає орендні платежі, які відносяться до облікового періоду, від валових інвестицій в оренду.
Операційна оренда
Орендодавець визнає орендні платежі від операційної оренди як дохід на прямолінійній основі чи будь-якій іншій систематичній основі.
Орендодавець визнає витрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, як витрати.
Орендодавець додає первісні прямі витрати, понесені при укладанні договору про операційну оренду, до балансової вартості базового активу та визнає їх, як витрати протягом строку оренди на такій самій основі, як дохід від оренди. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запаси обліковуються за меншою з двох величин: собівартістю або чистою вартістю реалізації.
Собівартість сировини та інших запасів, готової продукції та незавершеного виробництва розраховується за методом ФІФО ("перше надходження – перший видаток") і включає витрати на придбання запасів, їх транспортування та доведення до готовності для використання. Вартість готової продукції та незавершеного виробництва включає відповідну частку загальновиробничих витрат виходячи зі звичайної виробничої потужності.
Чиста вартість реалізації визначається як ціна продажу в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з доведенням запасів до готовності, і витрат, пов'язаних з реалізацією.
Запаси відображаються у фінасовій звітності за вирахуванням резерву на неліквідні та застарілі запаси. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
Основнi засоби облiковуються за iсторичною (або доцiльною) собiвартiстю, за вирахуванням накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збиткiв вiд зменшення корисності. Собiвартiсть об’єкта основних засобiв включає:
а) цiну придбання, включаючи iмпортнi мита i податки, якi не вiдшкодовуються, за вирахуванням торгiвельних та цiнових знижок;
б) будь-якi витрати, якi безпосередньо пов’язанi з доставкою об’єкта до мiсця розташування та приведення його у стан, необхiдний для використання вiдповiдно до намiрiв управлінського персоналу пiдприємства;
в) первiсну попередню оцiнку витрат на демонтаж i усунення об’єкта основних засобiв та вiдновлення територiї, на якiй вiн розташований, зобов’язання, яке бере на себе пiдприємство або при придбаннi даного об’єкта, або внаслiдок його експлуатацiї протягом певного перiоду часу з метою, яка вiдрiзняється вiд виробництва запасiв протягом цього перiоду.
Вартiсть активiв, створених власними силами, включає собiвартiсть матерiалiв, прямi витрати на оплату працi та вiдповiдну частину виробничих накладних витрат.
Суттєвістю для визначення основних засобів є вартісна межа, встановлена Податковим кодексом України для визначення основних засобів, вартість яких на дату фінансової звітності не перевищує 20 тис. грн.
Капiталiзованi витрати включають основнi витрати на модернiзацiю та замiну частин активiв, якi збiльшують термiн їхнього корисного використання або покращують їхню здатнiсть генерувати доходи. Витрати, понесені для заміни компонента об’єкту основних засобів, який обліковується окремо, капіталізуються за балансовою вартістю заміненого компонента, який припиняє визнаватись.
Витрати на ремонт та обслуговування основних засобiв, якi не вiдповiдають наведеним вище критерiям капiталiзацiї, вiдображаються у складi прибутку або збитку того перiоду, в якому вони виникають.
Сума, яка пiдлягає амортизацiї – це собiвартiсть об’єкта основних засобiв або iнша сума, яка замiнює його собiвартiсть, за вирахуванням його лiквiдацiйної вартостi.
Амортизацiя основних засобiв призначена для списання собiвартостi основних засобiв, крiм активів розвідки та оцінки та основних засобів в стадії будівництва, протягом очiкуваного термiну корисного використання вiдповiдного активу i розраховується з використанням прямолiнiйного методу.
Прибуток або збиток, якi виникають у результатi вибуття або лiквiдацiї об’єкта основних засобiв, визначається як рiзниця мiж надходженням вiд продажу та балансовою вартiстю активу i визнається у складi прибутку або збитку.
Оцінки економічного строку корисного використання та методу амортизації переглядаються наприкінці кожного фінансового року з метою перевірки на предмет відповідності використовуваних методів та періоду амортизації очікуваному розподілу часу економічних вигод, що надходять від використання цього основного засобу. Якщо нові очікування відрізняються від попередньо зроблених оцінок, такі зміни вважаються зміною облікових оцінок та обліковуються перспективно. Такі оцінки можуть мати суттєвий вплив на балансову вартість основних засобів та суму амортизації, визнану у звіті про сукупні доходи.
Зменшення корисності основних засобів
В кінці кожного звiтного перiоду пiдприємство переглядає балансову вартiсть своїх основних засобiв з метою виявлення ознак того, що корисність активу може зменшитися. За наявностi таких ознак проводиться оцiнка суми вiдшкодування вiдповiдного активу для визначення розмiру збитку вiд знецiнення (якщо таке знецiнення мало мiсце).
Сума очiкуваного вiдшкодування є бiльшою з величин: справедливої вартостi за вирахуванням витрат на продаж та вартостi при використаннi. Якщо, за оцiнками, сума очiкуваного вiдшкодування активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) менша від його балансової вартостi, то балансова вартiсть активу (або одиниця, яка генерує грошовi кошти) зменшується до суми очiкуваного вiдшкодування. Збиток вiд знецiнення визначається негайно у складi прибутку або збитку. Якщо у подальшому збиток вiд знецiнення сторнується, то балансова вартiсть активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) збiльшується до переглянутої оцiнки суми його вiдшкодування, але таким чином, щоб збiльшена балансова вартiсть не перевищувала балансової вартостi, яка була б визначена, якби для активу (або одиницi, яка генерує грошовi кошти) у попереднi роки не був визнаний збиток вiд знецiнення. Сторнування збитку вiд знецiнення визначається негайно у складi прибутку або збитку.
Знецінення основних засобів (за наявності) відображається як збільшення зносу (без коригування первісної вартості) з одночасним визнанням інших витрат у звіті про прибутки і збитки та інший сукупний дохід.
Аванси, сплачені за придбання (будівництво) основних засобів
Сума авансів, сплачена підрядникам без врахування ПДВ, що підлягає відшкодуванню, відображається у складі основних засобів. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпеченням є зобов'язання з невизначеним строком або сумою. Підприємство визнає забезпечення, якщо:
- має існуюче зобов'язання (юридичне або конструктивне) у результаті минулої події;
- існує ймовірність того, що вибуття ресурсів, які містять у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов' язання;
- можна достовірна оцінити суму зобов' язання.
У разі невиконання вищенаведених умов забезпечення не визнається.
Забезпечення на виплату відпусток визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці з урахуванням відповідної суми відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Забезпечення на виведення активів з експлуатації обліковується за теперішньою вартістю витрат на виведення з експлуатації нафтогазових активів з врахуванням довгострокової ставки інфляції. |
| Опис облікової політики щодо витрат на дослідження та розробку |
Витрати на дослідження і розробку включають усі прямі і непрямі витрати на матеріали, оплату праці та зовнішні послуги, понесені у зв’язку зі спеціалізованим пошуком нових методик розробки та істотного вдосконалення продуктів, послуг та процесів і у зв’язку із дослідницькою діяльністю. Витрати, пов’язані із дослідницькою діяльністю, відображаються у складі витрат на дослідження і розробку того періоду, у якому вони були понесені. Витрати на розробку капіталізуються у випадку виконання критеріїв до визнання згідно з вимогами МСБО 38 "Нематеріальні активи". |
| Опис облікової політики щодо податків, окрім податку на прибуток |
Податок на додану вартість ("ПДВ").
В Україні ПДВ стягується за двома ставками: 20% за операціями продажу та імпорту товарів у межах країни, а також робіт і послуг та 0% за операціями експорту товарів і надання обмеженого переліку послуг (наприклад міжнародне транспортування).
Податкове зобов’язання платника податків дорівнює загальній сумі ПДВ, нарахованого протягом звітного періоду, і виникає на першу з двох дат: постачання товарів (робіт, послуг) покупцю або отримання платежу від покупця.
Податковий кредит є сумою, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання з ПДВ протягом звітного періоду.
Право на податковий кредит з ПДВ у покупця виникає після отримання зареєстрованої податкової накладної від постачальника, яка видається на ранішу з двох дат: оплати постачальнику або отримання товарів (робіт, послуг).
ПДВ, який стосується операцій з продажу та придбання, визнається у балансі (звіті про фінансовий стан) на валовій основі і розкривається окремо як актив та зобов’язання.
Доходи, витрати, активи, аванси сплачені та аванси отримані визнаються за вирахуванням суми ПДВ.
Дебіторська і кредиторська заборгованість за монетарними статтями відображається з урахуванням суми ПДВ.
ПДВ, що виникає при придбанні активів чи послуг, що не відшкодовується податковим органом, визнається як частина витрат на придбання активу або частина витратної статті.
У випадку формування резерву очікуваних кредитних збитків збиток від знецінення дебіторської заборгованості відображається щодо валової суми дебітора, включно з ПДВ, за виключенням резерву на знецінення авансів виданих.
Чиста сума податку на додану вартість, що відшкодовується податковим органом або сплачується йому (в тому числі на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ), враховується в складі дебіторської або кредиторської заборгованості, відображеної в звіті про фінансовий стан.
Інші податки, крім податку на прибуток, відображаються у складі операційних витрат. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається і первісно оцінюється згідно з викладеною вище політикою щодо фінансових інструментів. У подальшому інструменти із фіксованими термінами погашення переоцінюються за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки. Амортизована вартість розраховується з урахуванням будь-яких витрат на операції та будь-якого дисконту або премії на момент погашення.
Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами відображається у розмірі первісно отриманих сум за виключенням ПДВ. Суми одержаних авансів передбачається реалізувати шляхом отримання доходів від звичайної діяльності Товариства. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги первісно визнається за справедливою вартістю і у подальшому оцінюється за амортизованою вартістю із використанням методу ефективної відсоткової ставки, за вирахуванням резерву на знецінення.
Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами та інші оборотні активи.
Аванси відображаються за первісною вартістю без ПДВ, за вирахуванням резерву на знецінення. Передплата класифікується як необоротний актив, коли товари або послуги, які стосуються цієї передплати, передбачається отримати після одного року або коли передплата стосується активу, який сам класифікується як необоротний після первісного визнання.
Якщо існує ознака того, що активи, товари або послуги, які стосуються авансу сплаченого, не будуть отримані, то Компанія нараховує резерв знецінення на відповідний аванс з одночасним визнанням витрат у звіті про сукупний дохід. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Визнання доходу від звичайної діяльності, відбувається на дату, коли Компанія задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові.
Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом.
Дохід від реалізації газу, який транспортується через газотранспортну систему, відображається в момент доставки газу клієнту в точці виходу.
Подання доходів від реалізації валовою сумою чи на нетто-основі.
Коли Компанія діє як принципал, доходи від реалізації та собівартість реалізації відображаються на валовій основі. Якщо Компанія продає товари або послуги як агент, доходи від реалізації відображаються на нетто-основі, яка представляє собою зароблені маржу/комісії. Чи вважається Компанія принципалом або агентом в операції залежить від аналізу як юридичної форми, так і сутності угоди, яку укладає Компанія.
Витрати від продажу визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого вони понесені. |